Так вже вийшло, що багато з тих речей, які я бачу люди шукають, у мене є. В мене чудова сім’я, вірні друзі, маленька акулка, і навіть мураха, якій десь 50 мільйонів років. Тому мені було важкувато спочатку візуалізувати те, що я хочу мати через пару років чи десятиліть.
Всі свої перспективи я пов’язую виключно із свободою. Проявлятись вона може будь у чому: думки, висловлювань, вибору, пересуван
ня тощо. Це та штука, без якої мого ego просто немає. «В неволі я не розмножуюсь» як казав колись мій брат. Тому її місце –центральне і визначальне. Навколо неї обертається все навколо. А саме: дуже хочеться злітати з Свєтою в Лондон в 2033 році, коли наша мавпочка закінчить Оксфорд, поплакати там на врученні диплому. Хочеться ще додаткових 5 робочих годин на добу. Хочеться щоб мої роботи нарешті побачили в Tate Modern, чи інших достойних галереях, щоб вони поповнили приватні колекції. Хочеться перечитати максимальну кількість книг. Хочеться будинок десь в глухомані, бажано на Поліссі, обов’язково без сусідів (напр. на горі) і енергоефективний (сонячні панельки, геотермальне тепло і що там ще придумають). Хочеться нових гаджетів, ну їх хочеться завжди і це процес в мене нескінченний. Вже в пенсійному віці, коли ціни трохи впадуть, хочеться злітати на Місяць, подивитись на той радянський луноход, копію якого показували ще в школі в музеї атеїзму. Хочеться ще щоб всі мої френди в соцмережах і поза ними були живі, зророві, бо з ким же ділитися своїми успіхами, і тішитися чужими?